Батькам

Як зазвичай реагують батьки на проблему неуспішності дитини?

Одні — закручують гайки, не з’ясувавши причини неуспішності, що викликає ще більший спротив у дитини і, відповідно, більшу ступінь не бажання вчитися.

Інші — в більшій мірі залишають ситуацію на самоплив (посваривши дитину для «пристойності» ), в надії на «чудо» або на те, що проблема сама собою розсмокчиться як-небудь. Практика показує, як правило, «Не розсмокчиться!» без батьківського правильного підходу до проблеми неуспішності.

Погодьтеся батьки, при однакових умовах в коледжі 80-85% учнів займаються з середніми і вище середнього показниками, а 15-20% — відстають у навчанні. Скаржаться на всіх і на все, тільки не на себе коханого 🙂

Але ж неуспішні діти не дурні, а постраждалі від гіперопіки або від пасивного ставлення батьків до навчання, тому що сам так вчився («не валко, не шатко») або від надмірної строгості (де в родині переважають покарання, крики, гнів і постійні роздратування батьків)

 Як правило:

Організовані батьки — організовані діти

Культурні, виховані батьки — культурні, виховані  діти

Грамотні батьки — грамотні діти

Скандальні батьки — скандальні діти

Безвідповідальні, ледачі батьки – безвідповідальні та ледачі діти і т.п.

ДІТЯМ потрібна допомога батьків в придбанні навичок (досвіду) умінь вчиться, бути відповідальним, самостійним, комунікабельним (вміти пояснити свою точку зору, аргументувати свої бажання, «хочу — не хоу»

В юному віці (14-18 років) у дітей ще не до кінця розвинене понятійне мислення, мислення причинно-наслідкових зв’язків. Діти в цьому віці не в повній мірі, як ми дорослі розуміють (усвідомлюють) які будуть наслідки від тих чи інших вчинків! Вони керуються почуттями, емоціями і діють відповідно своїм «хочу!» або «не хочу!»

Сьогодні  дітям-юнакам потрібна величезна підтримка дорослих: особливо батьків!

Повірте! Ніхто з дітей не робить «на зло» і не мститься своїм близьким, якщо існують довірчі відносини.

У більшості випадків від того, що в сім’ї мало порозуміння до проблем дитини, мало поваги до дитини, то вона влаштовує вдома «майдан» опору до влади батьків. Підліток або юнак опирається, не хоче слухатися, не усвідомлюючи повної причини вимог дорослих до нього. Він «обурюється» згідно своїх почуттів внутрішнього протесту проти «несправедливості» (як він думає)  дорослих до нього, до його особистості!

Тому потрібен діалог, спілкування з дитиною, щоб аргументовано пояснити свої батьківські вимоги чи пропозиції. Рідко хто з дорослих в спокійній формі доводить свою правоту дитині або вибачається перед дитиною, якщо хтось з батьків виявився не правий.

«Виховання» батьків найчастіше всього відбувається в криках та при емоційному роздратуванні і гніві! Хоча всі ми розуміємо, що таке виховання малоефективне.

То чому ж ми постійно так робимо?

У США заборонено кричати і бити дитину, там давно вже застосовується конструктивний діалог і НеНасильницьке Спілкування (ННС) з дитиною. Сьогодні цей досвід використовують у Європі і він стартував в Україні.

ЩО це таке ННС? Це коли йде конструктивний діалог з дитиною, без підвищення голосу, без крику, з урахуванням аргументації и прикладів для розвитку когнітивно-понятійного мислення (розуміння суті речей).

Батькам, потрібно теж цьому навчитися!

  • Розмовляти з дітьми на рівних дорослих правах (у нас вони однакові)
  • Навчитися співпрацювати з дітьми, домовлятися з ними на взаємних інтересах або вигоді
  • Спілкуватися довірливо, без приниження. Рекомендувати і радити, а не принижувати особистість дитини, не дорікати в його помилках.

Поради батькам, якщо у студента проблеми з успішністю у навчанні.

Причини неуспішності:

  1. Відсутність інтересу до навчання. Інтерес не можна прищепити насильно. Потрібно зрозуміти, що саме стало причиною його втрати і як давно це сталося. Оцінювати об’єктивно! (85% навчаються, а 15% ниють)
  2. Конфлікти з педагогами. Не можна знижувати авторитет викладача в очах дитини, бути обережним при засудженні його дій. Ще сильніше «опустивши» педагога в очах дитини, ви ризикуєте тим, що у нього ваш син або дочка вже зовсім нічому не навчиться. Більш того, дитина може звикнути списувати свої власні невдачі на вчителів і надалі.
  3. Конфлікти з однокурсниками по навчанню, з друзями у дворі, конфлікти з коханою дівчиною / хлопцем і т. п. Якщо дитина захоплена конфліктом, то він забирає більшу частину його ресурсів, які могли б бути витрачені на навчання. Чим довше це триває, тим більше дитина виснажується. Для початку спробуйте поговорити з дочкою/сином. В якості профілактики навчіть свого студента прийомам безконфліктного спілкування (домовлятися, а не критикувати; запитувати «напряму», а не слухати плітки і т.п.).
  4. Конфлікти з батьками. Перед тим, як звинувачувати дитину, придивіться до себе. Пам’ятайте просту істину: поведінка дітей — це дзеркало нашого до них ставлення.
  5. Прогалини в раніше засвоєних знаннях. Це серйозна перешкода на шляху оволодіння новим матеріалом. Порадьте дитині звернутися до одногрупника, який зможе йому допомогти в навчанні, спробуйте запропонувати свою допомогу у вивченні матеріалу (нехай вголос розповідає вам прочитане, відповідає на питання)
  6. Невміння організувати свою домашню роботу. Спробуйте допомогти дитині розподіляти час і сили. Нехай спочатку він виконує те завдання, яке викликає у нього найбільші труднощі, а потім легкі.
  7. Відволікаючі фактори. Комп’ютер, телевізор та інші розваги повинні знати своє місце. Не дозволяйте електронним пристроям занадто довго перебувати в центрі уваги дитини, якщо тільки вона не використовує їх для навчання.
  8. Відсутність мотивації до навчальної діяльності. Мотивація — це психологічний двигун, що приводить в рух діяльність людини. Майже будь-які дії починаються і продовжуються завдяки мотивації. Коли у підлітка або юнака вона сильна, кажуть, що він наполегливий і добивається своїх цілей. Часто ми чуємо про «навчальну мотивацію». Навчальний мотив — бажання вчитися. Воно стійке у тих, хто має чітку мету, тоді дитина знає, навіщо треба вчитися: отримати спеціальність, добре заробляти, подорожувати та інше.

Юнаків/підлітків, яким не вистачає мотивації, часто називають «невдахами». У них немає цілей, які б змушували їх добре вчитися, тому вони не використовують весь свій інтелектуальний потенціал.

В цьому випадку можна стимулювати бажання вчитися за винагороду, наприклад: похвала за успіхи і покупка тортика / піци (відзначити успіх в здачі або перездачі предмета), покупка бажаної речі (одяг, взуття, гаджети та ін.), Фінансове заохочення: сімейна поїздка на природу, дозвіл піти на пікнік з друзями і т.п.

  1. Недолік навички вміння вчитися. Основний симптом цієї проблеми проявляється тоді, коли виконання домашнього завдання стає джерелом постійних конфліктів сім’ї.

Для початку запитайте дитину про те, навіщо він вчиться і спробуйте пояснити, для кого він це робить.

  1. Проблеми з розвитком уваги і пам’яті. Особливо у гіперактивних дітей. Почати їх виправляти можна вже сьогодні. Ви можете знайти підходящі способи самостійно, а якщо ні, тоді звертайтесь до психолога.
  2. Особисті проблеми у дитини. Деякі батьки думають: «Які там такі проблеми можуть бути в його-то віці? Одні видумки чи фантазії!». Якщо ви погоджуєтеся з цим висловлюванням, то, швидше за все, вашій дитині важко буде поділитися з вами своєю проблемою, адже вона для вас просто дрібниця, а для нього може бути бідою. Задумайтесь про це!
  3. Дитина часто хворіє. Постарайтеся зміцнити його імунітет і не давайте витрачати дорогоцінний час даремно.

Таким чином, головні причини поганої успішності студента зводяться до того, що у дитини слабо розвинені навчальна мотивація і навички ефективного навчання.

Студент успішно навчається лише тоді, коли ефективно працює система «Сім’я — Студент – Коледж».

Допомагаємо студентам разом!

Корисна інформація

Дети Зеркало родителей    https://www.youtube.com/watch?v=4CFuByjNT8I&t=27s

«Бумеранг»  https://www.youtube.com/watch?v=63-xofRcnCk&t=37s    

Психолог коледжу: 118-30-30 Валентина Василівна

Рекомендації психолога на час карантину і на завжди (читати з гарним настроєм 🙂 )

Життя свідчить: Порядок — краще ніж Безлад!

Щоб «не розкисати» найпростіше дотримуватися свого звичайного тижневого розпорядку.

Перший ступінь карантину практично пройдена. Ми впоралися! 🙂

Думаю багатьом вона припала до душі. Більшість змогли розслабитися, виспатися, ми нікуди не поспішали вранці і це дуже добре для релаксу нашого виснаженого від життєвої суєти організму.

Починається другий ступінь карантину і цілком ймовірно більш складний.

Наша емоційна психіка починає турбуватися про те, що пік вірусного захворювання наростає і стає все більше загрозливим, студент в сім’ї вчиться не на повну силу, батьки переживають за його «провали» на сесії. Ми починаємо нервувати через нестачу грошей: як жити і годувати сім’ю ще місяць, дратує «сидіння» вдома, тому що не вистачає спілкування «наживо». Вже все удома перероблено, про все переговорено, що далі? …

Згадайте скільки важких часів ми пережили? Переживемо і цей форс-мажор. Головне переживати його у взаєморозумінні і з підтримкою один одного!

Не потрібно забігати думками вперед і штучно створювати собі «страшилки».

Від безладних думок і дій — від суєти у нас підвищується тривожність.

Щоб все було в ПОРЯДКУ потрібно привести в ПОРЯДОК (відчуваєте аналогію?) Свої думки і дії.

Як це зробити?

Щоб не було штучного занепокоєння, нудьги і депресії хочеться порекомендувати рецепти самоорганізації і самодисципліни для всієї родини.

 Коли ми довго перебуваємо на обмеженій території, часто бачимо одні і ті ж обличчя, часто чуємо одні і ті ж розмови, вирази, а особливо претензії, критику, докори та інший негатив, то у більшості загострюється невралгія в тій мірі, в якій ми один одного дратуємо.

Нервозність, роздратування ростуть від незгоди, від розбіжності наших бажань (один хоче одного, інший іншого, третій — третього або ж бажання збігаються, але хтось хоче сьогодні, а хтось не сьогодні, а завтра …)

Щоб не набридати один одному ВАЖЛИВО, щоб в сім’ї, хтось узяв на себе роль сімейного психолога або дипломата (як вам хочеться) і контролював конфліктні ситуації, стежив за відносинами в сім’ї, за інтонацією голосу при спілкуванні і головне, щоб усвідомлював (розумів ), як зробити так, що б «хочу» і «не хочу» всіх членів в сім’ї задовольняти і врівноважувати без конфліктів.

Ми більшість — є життєві психологи, але тільки теоретики. Тому що багато читаємо, дивимося і слухаємо психологів, в якійсь мірі розуміємо їх і себе. А ось практично (!) мало хто дотримується і виконує рекомендації психолога.

 Сьогодні, карантин «залишайся вдома» дає нам можливість комусь в родині стати сімейним психологом 🙂

Раджу виконувати нижче наведені практичні рекомендації, які працюють, тому що вони перевірені часом і покращують відносини в родині, якщо їх постійно дотримуватися.

Ми прекрасно розуміємо, якщо поставити перед собою мету: накачати біцепси, то нам потрібно не лінуватися, а виконувати вправи з гантелями в руках. Якщо хочемо зменшити живіт, то потрібно качати прес і не один раз, а часто або постійно. За одну вправу у вас зникне живіт або накачаються біцепси? Звичайно ж ні!

Але чому ж ми, бажаючи мати дружню, щасливу сім’ю не практикуємо рекомендації психологів, користуємося ними іноді або одноразово, а потім нарікаємо: нічого не працює!

Так ось, хтось в родині повинен взяти на себе роль психолога або дипломата і у вас точно вийде переформувати неприязні стосунки в родині на бажані взаємовічливі відносини.

Що потрібно робити?

Як правило, дипломатія чим сильна? Правильно (!): переговорами, домовленостями і співпрацею.

Тому, потрібно всією сім’єю сісти за стіл ПЕРЕГОВОРІВ і обговорити ПРАВИЛА поведінки в СІМ’Ї, щоб прийняти власну Конституцію сім’ї.

 Для цього домашній психолог (хто взяв на себе цю роль) домовляється з усіма про дату проведення Сімейної Ради.

На сімейній раді кожен обмірковує свої «хочу» і «не хочу», які він бажає або не бажає бачити в сім’ї, всі обговорюють сімейні проблеми і кожен записує на своєму аркуші паперу свої обов’язки.

Хіба сімейні зустрічі / поради по розбіжностям важко проводити в родині? Ні! Потрібно лише всім разом усвідомити необхідність Сімейної Ради і прийняти за правило проводити її в разі потреби.

Проведіть такий експеримент на протязі 2-3-х місяців і ви помітите, як відносини в родині почнуть поліпшуватися! Прийміть правило сідати за «круглий стіл» без роздратування, без бажання критикувати один одного, а з бажанням шукати причину проблеми/ситуації  та її рішення.

 Біда більшості сімей — в недостатньому і неякісному спілкуванні. Ми поспішаємо, ми роздратовані, ми незадоволені урядом, начальником, цінами і ще всякою всячиною і губимо свої відносини в родині!

Зараз час задуматися і перевантажити свої відносини.

Більшість з нас не вміло виявляють доброту, ласку, любов, похвалу, доброзичливе увагу, радість, свої кращі і позитивні почуття, а ось злість, агресія, гнів, сарказм, глузування, глузування навіть у власній родині (!) Один до одного вилітають з нас легко і у великій кількості!

Що з нами відбувається?

Через гаджети, інтернет, соціальні мережі ми все менше і менше спілкуємося «наживо», а тому віддаляємося, один від одного і все менше і менше розуміємо один одного.

Отже для поліпшення взаєморозуміння в сім’ї:
  1. Заведіть правило в сім’ї: проблеми, розбіжності вирішувати за «круглим» столом (можна сидячи на килимі по-східному або на улюбленому дивані), але лицем до лиця.

Можна таким же чином планувати (1-2 рази на тиждень або ваш варіант) першочерговість виконання життєвих завдань і обов’язків для кожного члена сім’ї із записом в сімейному журналі.

Примусу і «напрягу» в голові не повинно бути від обов’язків. Виконуємо всі легко!

  1. Разом працюємо — разом відпочиваємо.

Скільки можна експлуатувати маму на кухні, як часто це буває в сім’ях? Папа сам по собі, діти самі по собі, мама сама по собі! Якщо з ранку до вечора батьки працюють, то діти теж «працюють» в уч. закладі або в садку, наприклад 🙂

Увечері у кожного повинні бути свої обов’язки і відпочинок. Наприклад: мама на кухні готує вечерю, а тато з дітьми займається з уроками (або навпакиJ), разом повечеряли, а потім разом або окремо всі відпочивають.

Скільки можна бути відірваними в сім’ї один від одного?

Об’єднуйтеся батьки і діти, тому що ви ОДНА СІМ’Я !!
  1. Встановіть правило в сім’ї: студент обов’язково кожен день вчиться! Кращий час для цього 1-я половина дня.
  1. Заведіть в родині свою традицію: снідати, обідати або вечеряти разом. Відзначати день народження сім’єю в кафешці (після карантинуJ) або вдома за своїми правилами, або на природі, влаштувавши пікнік. Хороші вчинки дітей, гарне навчання або хороші події в родині відзначати в вихідний день походом в кіно, в театр, в парк або домашніми посиденьками з тортиком і чаюванням.
  1. Під час карантинної самоізоляції займіться навчальними веб-курсами в ютубі за своїми інтересами: перукарство, кулінарія, квітникарство, макіяж, ручні вироби, блогерство та ін.
  1. Увечері знаходьте час пограти сім’єю в домашні ігри: лото, доміно, шахи або шашки, нарди, пазли та ін. Влаштовуйте сімейні змагання та чемпіонати. Обов’язково збирайтеся в домашньому кінотеатрі. Хтось повинен заздалегідь зробити добірку цікавих фільмів, поважаючи смаки один одного.
  1. Влаштовуйте сімейне веселощі, розваги: ​​танці (танцюємо, навчаємо один одного), співаємо в домашньому караоке, подорожуємо по ТБ, приєднуємо близьких до кола своїх інтересів: ділимося в родині своїми улюбленими передачами, серіалами, мультиками, музикою, блогами, влаштовуємо перегляд розважальних телешоу на свій смакJ.
  1. Ведіть (за бажанням, по натхненню) щоденник свого життя в умовах карантину і не тільки. Пишіть історії про реальність і свої враження або фантазуйте.
  1. Влаштуйте пікнік в квартирі (без багаття, звичайноJ) або в будинку. А можна придумати своє сімейне свято в честь улюблених страв, десертів, наприклад, свято «солодкоїжки», «м’ясних ласощів» (котлеток, курочки, шашликів і т.п.), молочний пікнік, день варення, день морозива і т.п.
  1. Влаштуйте День Моди! З урахуванням сезонних трендів проекспериментуйте зі своїм одягом, який у вас в шафі. Нехай хтось буде експертом, а хтось «другом в допомогу» або глядачем.
  1. Увімкніть своє креативне мислення і придумайте свій варіант позитиву для всієї родини!

Є над чим замислитись! «Діти — дзеркало батьків»  https://www.youtube.com/watch?v=4CFuByjNT8I

Батьки, пам*ятайте!

Наслідком недостатньої уваги до проблем підлітків та юнаків — є суїцидні настрої.  Під час кризи дитина завжди потребує підтримки та участі дорослих. Важливо враховувати характер оточення дитини, її мікросередовища та мати елементарні знання психології цього віку.

У списку основних причин смерті серед молоді у віці від 15 до 25 років на другому місьці опинився суїцид, пише у своїй статті для DT.UA професор Михайло Матяш (доктор медичних наук, Заслужений лікар України ). Як зазначає автор, якщо так піде далі, то суїциди отримають першість, випередивши і насильницькі злочини, і військові конфлікти.

Індикатори (сигнали), які свідчать про зростаня суїцидальних тенденцій серед підлітків/юнаків.

   І. Ситуаційні індикатори. Будь-яка життєва ситуація, що суб’єктивно сприймається людиною як криза, може вважатися ситуаційним індикатором суїцидального ризику:

  • смерть коханої людини;
  • руйнація сім*ї, розлучення батьків;
  • сексуальне або регулярне фізичне насильство;
  • грошові борги, шантаж;
  • каяття за скоєне правопорушення;
  • загроза тюремного ув’язнення;
  • загроза фізичної розправи;
  • отримання тяжкої інвалідності;
  • невиліковна хвороба і пов’язане з нею очікування смерті;
  • нервовий розлад;
  • систематичні побиття;
  • публічне приниження, колективне цькування;
  • самотність, туга, втома;
  • релігійні мотиви тощо.

   ІІ. Поведінкові індикатори суїцидального ризику:

  • Тривале перебування на самоті, безцільне блукання, втеча з дому тощо
  • Помітне зниження повсякденної активності, загальмованість.
  • Самоізоляція від інших людей і соціальних контактів.
  • Недотримання правил особистої гігієни, догляду за зовнішністю.
  • Вибір тем розмови і читання, пов’язаних зі смертю та самогубствами.
  • Часте прослуховування жалобної або сумної музики.
  • «Наведення ладу у справах» (врегулювання конфліктів, листи до родичів та друзів, дарування особистих речей).
  • Будь-які раптові зміни в поведінці й настроях, які віддаляють підлітка/юнака від близьких.
  • Схильність до невиправдано ризикованих вчинків, часте самотравмування.
  • Порушення дисципліни або зниження якості навчання і пов’язані з цим неприємності.
  • Беземоційне розставання з дорогими речами.
  • Байдужість до колись значущих речей, людей, стосунків.
  • Емоційна нечутливість, байдужість.

    ІІІ.  Комунікативні індикатори:

  • Прямі або непрямі повідомлення про суїцидальні наміри.
  • Запевнення в безпорадності та залежності від інших.
  • Здійснення різного роду ритуалів прощання.
  • Повідомлення про конкретний план суїциду.
  • Систематичне самозвинувачення.
  • Повільна, маловиразна мова. Когнітивні індикатори
  • Негативні оцінки своєї особистості, навколишнього світу і майбутнього.
  • Уявлення про світ як місце втрат і розчарувань.
  • Уявлення про майбутнє як про безперспективне та безнадійне.
  • «Тунельне бачення» – нездатність побачити інші прийнятні шляхи вирішення проблеми, крім суїциду.

     IV. Емоційні індикатори:

  • Амбівалентність (двополярність) у ставленні до життя.
  • Байдужість до своєї долі, пригніченість, безнадійність, безпорадність, відчай.
  • Переживання стану горя.
  • Затяжні депресії;
  • Провина або відчуття невдачі, поразки.
  • Надмірні побоювання або страхи.
  • Відчуття власної малозначущості, нікчемності, непотрібності.
  • Неуважність або розгубленість.

Батьки, будьте спостережливими за настроями своїх дітей та тих, хто поруч або живуть по-сусідству.

Чужих дітей не буває!

Психолог коледжу — Валентина Василівна 066-18-30-30

 

Під час карантину,  який втрутився в наше життя зовсім несподівано виявилося, що суспільство в загалі, а не тільки в Україні не готове до тривалого життя з обмеженням в активному русі та спілкуванні.

Майже 60 днів «сидіння» вдома  показали, що населення психологічно та фізіологічно відчувало дискомфорт від таких подій. В багатьох людей підвищилась тривожність, роздратування, агресія, які заважають емоційно комунікувати в сімейному та навколишньому просторі. На жаль, підвищилась статистика домашнього насильства та розлучень.

Виникла життєва необхідність у грунтовній психо-педагогічній підтримці та допомозі  дітям і дорослим в умовах соціально-економічних змін, динамічної перебудови звичного способу й ритму життя і зростання тотальної нестабільності.

Тому задля збереження та зміцнення психологічного здоров`я  та  сімейних чи особистих стосунків  зацікавленим громадянам  (медпрацівникам, соцпрацівникам, батькам, педагогам, волонтерам та інш.) і студентам представляємо  інтернет-посібник:

«ПСИХОЛОГІЯ І ПЕДАГОГІКА У ПРОТИДІЇ ПАНДЕМІЇ COVID-19»

психологія і педагогіка у протидії пандемії covid-19 (скачать .pdf)

ipood.com.ua

Цей посібник є результатом спільної праці практиків психологів, педагогів та освітян. Зміст інтернет-посібника спрямований на збереження психологічної стабільності українського суспільства в умовах глобальної дестабілізації соціально-економічної реальності, спричиненою пандемією COVID-19.

Рекомендуємо ознайомитись.

З повагою Психологічна служба КЗ «Бахмутський медичний коледж»

Пам`ятка батькам про булінг

Булінг  (від англ. bully— хуліган, залякування)тривала в часі форма насильства у вигляді травлі, бойкоту, насмішок, дезінформації, псування особистих речей, фізичної розправи, тощо.

Булінг – це систематичне насильство, яке відбувається тільки на території навчального закладу (НЗ). Якщо адміністрація НЗ буде замовчувати випадки булінгу, то штраф отримують батьки булера-агресора, спостерігачі булінгу та адміністрація НЗ, яка приховала правопорушення.

По-перше, булінг — не поодинокий випадок, а процес тривалого насильства.

По-друге, це публічний вчинок, у ньому завжди бере участь група — хоча б у ролі спостерігачів, яких прагне залякати або привернути до себе булер (насильник, агресор).

Булінг— коли дитину відокремлюють від групи, намагаються зробити вигнанцем (ізгоєм), коли спільно цькують, сміються не разом з нею, а над нею. Цькування виникає, коли групі потрібно об’єднатися «проти когось» або коли є булер (агресор, насильник), який прагне самостверджуватися за рахунок інших.

Булінг — це систематичне вираження негативу по відношенню до конкретної дитини — наприклад, коли учень систематично вимагає гроші у іншого. Всі ці стадії педагог або викладач повинен брати до уваги і реагувати. Рівень втручання дорослого залежить від рівня загрози, яку може заподіяти ситуація дитині, або репутації школи, або батькові, або вчителю.

Одно-, дворазовий конфлікт – це НЕ булінг!

Булінг у соцмережах – називається КІБЕРбулінгом. Іноді батьки не  знають, що відбувається в телефоні, або в комп`ютері у дитини, та в подібні ситуації втручатися важко. Діти створюють закриті чати, які самі модерують (контролюють).

Спостерігайте за настроєм дитини. Якщо настрій пригнічений і це триває довгий час, спробуйте довірливо поговорити з дитиною. Обережно розпитайте його/її друзів в чому може бути причина поганого настрою, депресії. Якщо не виходить у батьків зрозуміти негативний настрій або поведінку сина чи дочки, то звертайтесь до психолога.

ЗАКОН щодо протидії булінгу  від 18 грудня 2018 року № 2657-VІІІ

 

ШТРАФВІД 850 грн.  ЗАФІЗИЧНЕ АБО МОРАЛЬНЕ НАСИЛЬСТВО, А ТАКОЖ ЗА АГРЕСІЮ В БУДЬ-ЯКІЙ ФОРМІ.

ЦЮ СУМУ ВИПЛАЧУВАТИМУТЬ БАТЬКИ КРИВДНИКА, ЯКЩО ВІН ЩЕ НЕ ПОВНОЛІТНІЙ та  НЕ МОЖЕ ВІДПОВІДАТИ ПЕРЕД ЗАКОНОМ. 

ШТРАФ ВІД 1700 ДО 3400 ГРН.ЗА ЗАВДАННЯ КРИВДИ ОСОБЛИВОЇ ЖОРСТОКОСТІ ВІДНОСНО НЕПОВНОЛІТНЬОГО.

-ВОДНОЧАС, КЕРІВНИКІВ НЗ ШТРАФУВАТИМУТЬ ЗА ПРИХОВУВАННЯ БУЛІНГУ – ВІД 850 ДО 1700 ГРН.

Закон законом, але найкраще вирішувати непорозуміння через діалог з агресором, щоб запобігти затяжного конфлікту, який може перетворитися у булінг. Так радять психологи та «бувалі» сторони булінгу.